тиви, артілі. Але спробам на перших кроках покищо не зовсім щастило, і це викликає сумніви одних і глузування інших.
У Бердянському є рибальська кооперація. Але робота тієї кооперації навряд чи може бути визнана за достатню. Досить сказати, що рибалки скаржаться на те, що їх обважують, що рибалки купують вагу чи важать рибу десь у приватника перед тим, як здати її в кооператив.
Навряд чи таке недовір'я рибальське цілком безпідставне, а коли це так, то де ж кооперація?
За Матроською Слободою, на північних схилах гір Бердянських, великими масивами розляглися чепурні пристойні виноградники. Їх темна зелень здалеку виділяється на тлі посохлих трав, а великі грона чорного й білого винограду притягають до землі міцні здорові кущі. Перший ранній виноград поїдають курортні, а потім роблять бердянські виноградарі непогані вина, від простої натуральної приємної берізки до зовсім пристойного й міцного портвайну.
І бердянські рибалки віддають велику данину цілому асортиментові тубільного виноробства.
Вино п'ють усі, від найменших дітей до жінок, дідів і баб. П'ють такими дозами, що й уявити важко. Досить сказати, що четвертина, п'ять пляшок, зветься тут призирливо «чверткою», і вважається чи не за гомеопатичну порцію. П'ють під свято і в свято, а часами й після свята.
Колись один гуморист пропонував дослідити, як впливає бургунське вино на візника. Не знаю, чи пощастило йому довести до краю цей дослід. А в Бердянському дослідити вплив вина на рибалку дуже легко. Вже з вечора під свято ви чуєте, що несамовитими голосами діти й дорослі співають якихось жахливих пісень, співають хоч страшенно погано, але довго, тим самим спростовуючи дуже узагальнену думку історика, що «малороссы имеют большую наклонность и способности к пению». Хай би той історик послухав «способности» бердянських рибалок після «берізки»; він, мабуть, рішуче відмовився б від своїх безпідставних узагальнень.
Ще влітку ішли чутки в Бердянському про заходи державні до раціоналізації Озівського рибальства. Після чуток читали
