дають нового, рівняючи до даних Геродотових; варто тільки відзначити вже в них згадку про Дніпрові верхів'я, про шлях до Балтійського моря, вже тоді, очевидячки, випробований і відомий. А в одного з свідків того часу — ритора Діона — слід згадати дуже нехвальну характеристику грецьких торговців, що поводилися тут, як справжні запеклі спекулянти, збуваючи погане ганчір'я й низької якости вино. Для нас зокрема треба відзначити геть в усіх цих стародавніх інформаціях про Дніпро те, що він уже тоді був за велику й надзвичайно важливу торговельну артерію. Ольбія, що її руїни ми тепер розкопуємо, народилася, як торговельне місто. Ще за Геродота Атени через Ольбію одержували чотири мільйони пудів хліба; греки вже тоді торгували рибою, а по цінний бурштин подорожували аж у Балтійське море. Так звана, «цивілізація» посувалася в данім разі в напрямку з півдня на північ; через те кожне хронологічно пізніше джерело дає нові відомості про ріку і людність навколо неї — далі й далі в напрямку північному.
Хочеться окремо зупинитися на дуже докладних відомостях про Дніпро візантійського імператора Костянтина Багрянородного (десяте столліття нашої доби). За шість–сім віків від Діона до Костянтина багато змінилося на Дніпрі й навколо нього. За ці роки вже зникають або занепадають грецькі колонії на Чорному морі, сферу південного Дніпрі займають печеніги, половці та інші кочовики, а далі на півночі в середній течії Дніпровій виростає нова держава — князівство й нове місто Самватас, тобто Київ.
Основне в творі Костянтина Багрянародного — це докладний опис торговельного шляху з півночі аж до Чорного моря. В його творі вже є вказівки про судна, що ходили в Чорне море й далі в Болгарію та Греччину аж з Новгорода, Любеча й Смоленського. Зокрема цей імператор виявив виразно торговельні нахили: він дуже докладно розповідає про організацію та вирядження експедицій із північних країн у Чорне море, відзначає всі місця, де експедиції зупиняються, перевантажуються; без сумніву — все це найбільше його цікавить.
До Костянтина Багрянародного нам доведеться ще повернутися, а тепер ми зупинимося на літописах, наших власних
