на порогах буде могутніше, страшніше, а заразом і небезпечніше. А тут, хоч вода й невисока, а пороги мають досить таки сумирний, несерйозний вигляд. Тим часом ми добре бачимо, якого досконалого знання, сміливости та вміння володіти собою, точно розраховувати кожний рух, вимагають від лоцмана ці з першого погляду «невинні» пороги. Ні, це не жарт через них переїздити!..
Ці міркування рішуче й авторитетно стверджує рев невгамонного Ненаситця, славнозвісного запорозького діда, що з ним вони часто вигравали, як завжди, необачно ризикуючи своїм посіпацьким життям. Саме тут ви відчуваєте всю велич і силу Дніпрової течії та хвиль, саме тут зрозумієте, що людина, коли вона недосвідчена, коли одна діє, — не більше, як комаха на сивій гриві порога. На Ненаситцеві треба обов'язково зупинитися, щоб вивчити й впізнати старого в усій його грізній і непримиреній красі.
Після Ненаситця — вартий уваги тільки Вовнизький поріг, довгий та одноманітний, а решта — Будило, Лишній та Вільний нічого особливого не уявляють, крім хіба відомого Вовчого Горла проти порога Вільного.
А там уже — край порогам, уже — Кічкас, а в Кічкасі й навколо нього — нова доба. А перше, ніж перейти до неї, повинні ми докладніше зупинитися на порогах, бо не будь порогів, не було б і Дніпрельстану.
Для відомого вже нам імператора торговця й письменника, Костянтина Багрянородного пороги були надзвичайно прикрою перешкодою на вигіднім, дешевім шляху до неосвічених, темних, але багатих на цінні речі слов'ян. Перешкода була не стільки в самих порогах, як у тому, що саме навколо порогів на дніпрових берегах професійні вояки-кочовики влаштовували засідки на грецьких крамарів і брали вільною рукою щедрої данини, скільки хотіли, а заміристих греків-мандрівників без вагань і жалю пускали в бурхливі дніпрові хвилі: хай, мовляв, пливуть, звідкіля прийшли.
От-то Костянтин Багрянародний і зупиняється так довго на описові порогів. Хоч саме він і не був тут ніколи, а тим часом, очевидячки, мав добрі інформації: навіть деякі назви його
