Коли ж дістануться до п'ятого порога, що по роському зветься «Варуфорос», а по слов'янському «Вулнипрах», бо він утворює велике озеро, знову так само через глибокі річні протоки при березі ведуть свої човни, як це робили, переходивши перший та другий поріг, і доходять до шостого, що зветься по роському «Леанті», по слов'янському «Беручі», що визначає кипіння води, і так само переходять через нього. Від цього пливуть до сьомого порогу, що по роському зветься Струвун, а по слов'янському Напрезі, тобто маленький поріг.
…Перепливши пороги, торговці досягають так званого Крарійського перевозу… Приходять сюди печеніги й нападають на росів».
Оповідання Костянтина Багрянородного закінчується описом жертов — живих півнів — під великим дубом на острові святого Григора, подячних жертов за звільнення від смертної небезпеки, бо за цим островом печеніги вже не нападають на подорожніх.
Коли відкинути з цього оповідання деякий елемент перебільшення, що утворювався під впливом багатьох переказів, то ми маємо досить цікаву й правдиву картину. І суть тут не в тому, що чимало назов збереглися до наших часів, а решта, очевидно, перекручені через словесну передачу людей, що не знали тутешніх мов. Бо ж не важко впізнати в Геляндрі (дзвін порога) — Дзвонецький, а Айфарі (неасит) — Ненаситця у Варуфоросі (Вулніпрах) — Вовнізький; тепер уже вважають за доведене, що Крарійський перевіз — це Кічкас, а острів Святого Григора — Хортиця. Суть, безперечно, не в цьому. Нас в даному разі цікавить такий звичайний, буденний, простий погляд на той живий крам, що возили колись великим дніпровим шляхом.
Єй, не треба багато фантазії, щоб уявити собі з поміркованих скупих слів грецького імператора досить таки ефектну картину. На бурхливі, ревучі, піною й хвилями вкриті пороги сходять з гори рікою величезна валка човнів — галаслива рухлява, барвиста. Ідуть заповзяті, відважні купці, їдуть у далеку подорож, що віщує великі прибутки. Чимало краму всякого везуть вони аж за море, а серед того краму найцінніший — раби, єдині в цій веселій валці мовчазні, похмурі, сумні.
