азні чуття й розум нічого не підказали йому, і він нічогісенько не зрозумів з того, що бачив і чув. Зокрема не зрозумів він і генерального пляну електрифікації, ухваленого на VIII-му З'їзді Рад. Повернувшись в Англію, він написав брошурку, в якій глузував з нашого пляну електрифікації. — Де там, — мовляв, — у голій, голодній і такій плискатій країні, як Росія, захоплюватися такою розкішшю, як електрифікація. Це справжня утопія!…
На бундючну іронію буржуазного письменника ніхто, здається, не схотів відповідати словами. Тим красномовніше відповіло йому саме життя, відповіло Волховською, Шатурською, Штерівською, Ріонською, Земо-Авчальською, Бузькою та багатьома іншими електростанціями, що вже чимало той плян електрификації перевищують.
А тепер найголосніше відповідає Дніпрельстан, Дніпровська електрична станція. Ми не тільки повним темпом і в кожній дрібниці використовуємо всі переваги, що їх нам дає наше плянове господарство. Ми цілком використовуємо також увесь великий і корисний досвід капіталістичних країн, застосовуємо
