Сторінка:Олександр Скоропис-Йолтуховський. Значіннє самостійної України для европейської рівноваги (1916).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


текстї, тягнено зараз перед суд яко небезпечного революціонера по мисли § 3 закону з 1876 р. (котрий зрештою по нинїшнїй день урядово не позбавлений своєї сили).

І приємно менї висловити найглибшу подяку саме Баварцям в імени цїлої нашої нації за те, що вони заявили ся в своїм часї через своїх заступників проти видачі полїтичних злочинцїв Росії. Про сей полїтичний ляпас російській дипльоматії довідав ся я в тюрмі, де я знаходив ся в слїдчім арештї задля участи в виборчих зборах до другої Думи, незголошених у полїції. Може цїкаві будете довідати ся, що задля сеї провини я мусїв перебути 33 місяцїв в окремій келїї арешту до судової розправи, а потім заслано мене на Сибір.

Слїдчий арешт тривав тому так довго, бо не можна було знайти жадних законних доказів вини проти мене. Далї він протягнув ся тому так товго, що судовий трибунал два рази скидано з уряду, бо суддї не хотіли голосувати за засудженнєм мене, та щойно третїй судовий трибунал складав ся з таких знаменитих суддїв, що вони вважали виводи прокуратора достаточними, щоб засудити мене.

Прокураторське обжалуваннє звучало: мене повинні тому засудити, бо прокуратор не має нїяких фактів у руцї на доказ того, яка небезпечна я людина та які небезпечні пляни задумую.

Коли оповідаю про сю подїю, не роблю того, щоб хвалити ся моїми терпіннями. Хай і приваблює вас отся історія як щось зовсім незрозуміле й дивоглядне, та в Росії належать такі дива до щоденного життя. Візьміть статистику полїтичних злочинів у Росії до рук, а зможете переконати ся, що моя скромна особа зникає в масї тих нещасливих, котрих тільки в 1909 р. заслано на Сибір, де і я був також, а число котрих виносило 100.000.

Се особисте пережиттє може показати вам ясно, мої панове, які глибокі причини мало тодїшнє ваше становище при осуджуванню правних відносин у Росії або лїпше московських кпин з усїх прав людини та її гідности. Бо Росія се втїленнє варварства.

А колиб хто хотїв закинути менї односторонність і ненависть супроти Росії, вказуючи на культурні здобутки Росії й на таких визначних мужів, як Толстой, Мендєлєєв, Чайковський і багато инших, котрі на всїх полях науки та штуки довершили величнїх річей, можу відкрито заявити йому, що я, вихованець російської культури, можу мати обєктивнїйшу думку нїж хтось инший, бо я знаю Москалїв не здалека, не з книжок і з пісень, але з власного досвіду.

— 13 —