Солов'ями
у сині летіть небеса,
осідлавши
мамзель Травіяту.
Тільки
дивіться,
щоб в прозу —
назад
не жбурнув вас
з небес
авіятор!
Всесвіт
у м'язах
навіки загруб,
не бабусиним сном,
не марою!
Ставим
просто
земного зруб,
бо ми —
нові —
герої!..
Лізе
за нами
міщанства гарба, —
скрегоче,
рипить
і рипа,
і щось в ній лопоче:
— „Бе-а-ба
