м) Кожне слово доконче подавати з наголосом; у цілому вислові підкреслити найсильніше акцентоване слово. Довгий голосовий звук прийнято позначати рискою над відповідньою голосівкою, прим., корову перекликають: мӯ! з довгим у; овечку кличуть: шута-шута-бе̄! з довгим е.
Дуже бажано, щоб записувачі хоч приблизно позначали інтонацію окремих слів і цілих висловів нотами, не зважаючи на те, що воно виходить неточно, і знаючи, що ті нотні записи й будуть розумітися, як приблизні. Записуючи інтонацію, не треба її штучно заводити в такт. Темпи інтонації можна-б визначати приблизно так: дуже швидко, швидко, середньо, повільно, дуже повільно.
Приклади:
| Кури скликають вигуком: |
![\relative c'' {
\tempo "Дуже швидко" \tempo 4 = 180 \dynamicUp \hide Score.TimeSignature \autoBeamOff \cadenzaOn
g16\< s a\! s g\< s a\! s g\< s a\! s g s e'8-^[(c)] \bar "|." }
\addlyrics { Ці -- пу́, ці -- пу́, ці -- пу́, ці -- пу́! }](http://upload.wikimedia.org/score/k/y/kyc7vznqnh5csyg5jg7a6n1g0766ihg/kyc7vznq.png) |
На Черкащині діти кажуть, що ластівка, прилетівши з вирію, кричить:
![\relative c'' {
\autoBeamOff
\omit Score.BarNumber
\hide Score.TimeSignature
\tempo "Швидко" \tempo 4 = 100 \time 3/8
a16 a e'-> a, a e \bar "'" d' d d-> g, g g \bar "'" \break
\time 1/4 \tempo "ще швидче"
d'16 d g,^> g \bar "'" d' d g,^> g \bar "'"
\cadenzaOn
d' d g,^> g d'16 d g,^>([d']) d16. d32 d16 \bar "|." }
\addlyrics {
Яґ бу -- ла ԝо -- си -- нѝ, то сто -- я -- ли сто -- ги. Гоꙷ -- лоꙷ -- ԝа -- ні, чи -- ри -- ԝа -- ні пи -- ри -- ї -- ли, пи -- ри -- лу -- щи- _ -- ли. }](http://upload.wikimedia.org/score/q/l/ql728se0djr7t1wcixso9pqu91k74uz/ql728se0.png)
Як нема змоги нотами записати інтонацію, то вказати принаймні на характер музикального наголосу в слові, де він є. Прим., дитяче слово няґа (листя) одна дитина вимовляла з першим довгим голосовим звуком, наголошеним на початку вищим тоном, який знижувавсь укінці голосового звука; отже тут маємо падучий наголос; його можна-б позначати таким знаком (`) над відповідньою голосівкою, прим. ня̀ґа, Дитяче слово нябо (небо, все високе) та сама дитина вимовляла з першим довгим голосовим звуком, якого тональна висота, на початку нижча, підносилася вкінці голосового звука, — це так званий ростучий наголос; його можна позначати таким знаком (´) над відповідньою голосівкою, прим., ня́бо.
