Спостерігаючи й описуючи жести якоїсь місцевости, треба брати на увагу всякі жести рук, ніг, голови, що висловлюють собою щось: певне почуття, стан, волю, то-що. Де жести звязані з словами, там до описуваного жесту подати й відповідні слова.
Бажано дати й коротеньку характеристику особи, що її жести спостерігають, особливу увагу звернувши на темперамент (млявий, спокійний, поривчастий та инш.) та на міру її інтелігентности.
Велику вагу матимуть спостереження над жестами сліпих і над мовою жестів німих, глухих та глухонімих.
Найбільше уваги дати таким пунктам:
1. Чи буває, що лівою рукою роблять які жести, замість правою рукою їх робити (прим. вказати на що, погрожувати, то-що)?
2. Як кличуть кого, чи кивають йому вказівним пальцем, чи иншим яким? А може усіма пальцями крім великого, або й цілою рукою?
Погрожують вказівним пальцем чи кулаком?
3. Чи вказівні жести направлені тільки на конкретні предмети, чи також і на абстрактні поняття?
Приклад. Кажучи, приміром, «Це ще коли було», чи підносять вказівного пальця, роблячи ним рух назад? Або кажучи «Де ще колись буде», чи не роблять вказівним пальцем руху наперед себе?
4. Звертаючися до кого з питанням, чи роблять питайний рух правою рукою, виставляючи її долонею хоч боком, хоч угору? А може виставляють обидві руки долонями боком чи вгору?
5. Наказуючи, погрожуючи, перестерігаючи, то-що, чи не роблять вказівним пальцем або кулаком руху наказу, погрози, перестороги.
