Сторінка:Олесь Досвітній. Нотатки мандрівника. 1929.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

мерлі містечка й їхні станції, прилизані нивки й гайки, рівненькі рівчачки та бруковані шляхи. Сніг зник. Мокрою зеленню сумує земля.

Тут використано кожний шматочок, доглянуто кожен рівчак.

Та й диво було-б, коли-б цю мініятюрність за капіталістично розвиненої промисловости не доглянути! Що-ж тоді й робити?!

— Спробуй у нас доглянути простори шостої частини земної кулі, — за мало розвиненої, як на територію, промисловости! А, проте, німці ще й досі тягають вози на станціях людьми замість наших зручних платформок. Німці й тепер (як і вся Европа) мучать людей у своїх дитячо-мініятюрних вагонах…

Одначе, от уже й Берлін. Туман із димом повив сірі, з вигляду приліплені один до одного, передміські будинки, що почорніли від цих постійних хмар. Сумні сірі будинки виблискують електрикою через недоладні малі вікна (це вдень!). Потяг прийшов точно на три чверти години пізніше, ніж призначено розписом. Нічого не зробиш… европейська точність… не нам рівня!

БЕРЛІН.

Одноманітні 4-5-ти поверхові будинки. На вулицях безупинно сновигають авто, трамваї, автобуси, гуркотить підземна залізниця. Здається, цілий Берлін їздить з одного району в другий, бо підземка, автобуси, трамваї, — геть чисто переповнено. Куди вони їздять? Що вони роблять? Де добувають грошей?