Сторінка:Олесь Досвітній. Нотатки мандрівника. 1929.pdf/111

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
в) Як захворієте, то маєте:

— Я получил тяжелую, заразительную, внутреннюю болезнь.

— Я вижу еще два зуба, которые начинают портиться. Я вам советую их немедленно запломбировать.

— Боже! Нет ли средства, чтобы его сохранить?

— Не отчаивайтесь из-за этого.

— Я вам вставлю челюсть…

— Покажите язык. Пульс ваш неровный (учащенный, слабый) и очень обложен.

— Во всем теле, особенно в груди и в крестце, у меня такие сильные головные боли.

— Вы измерили себе температуру?

— Вставьте градусник, пожалуйста.

.      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .      .


Тільки тут, певна річ, не треба помилитися…

Як бачите — практичний порадник — хоч куди! Без нього людина буде, як без рук…

ГОРОБЦІ Й ТЮІЛЬРІ.

Бідолахи паризькі горобці! Не мають притулку, поживи… Який може бути притулок на тих розкішних платанах, що скучерявили всі вулиці Парижу, коли тобі ані руш на долівку, до накиданого, наметеного всякого сміття-поживи… Оті проклятущі авто!.. Просто як ті бджоли метушаться сюди й туди.

Єдина втіха — Тюільрі… Спокійне привілля парку… Тут тобі й вода перламутровою мітлою плеще з водограїв, тут тобі й дітвора щебече