Його школа повинна викувати нові шереги наших класових, революційних скульпторів і митців.
Париж, як і ціла Франція — край несподіванок, диковин та експансивности. Ці несподіванки мають глибоку історичну основу.
Будували Лувр — вийшов з того музей; будували Ейфелеву башту для прикраси виставки — вийшла світова радіо-башта; сікли королям голови, а на честь імператорів будували гробниці, а Робесп'єрам та Маратам — навіть у музеях не залишили будь-якого знаку і певне помилково поставили пам'ятника Дантонові… Будовано каземати, а вийшло з того міністерство фінансів…
Історії „Т'єрів“ плетуть теревені, що комунари були дикуни.
А підчас Великої Революції робітники перетворили знамениту „Нотр-Дам“ на „Музей Розуму“, що пізніш культуртрегери Франції віддали для спекулятивної експлоатації манахам…
Сьогодні Бріани є провідники пролетаріяту, а завтра дивись — вони вже мають на грудях королівські герби…
Найцікавіше це те, що в часи імперіялістичної війни прихильниками комуністів були навіть сановники. Звичайно, тепер вони йдуть разом з Клемансо та Пенлеве…
На Жак-Кело, вузенькій вуличці кварталу романтичного Парижу „доби Дюма“ примістилася редакція і все видавництво „Клярте“…
