лютно про все… Тільки того не робити, про що можна балакати.
В цьому полягають всі хитрощі демократії. А про тих грачів? хай вони тисячу разів будуть шпиками, але жодного лиха від них не буде…
— „Демократизм“ балачок і писанини тут на те перевівся, що на нього не звертають жодної уваги.
— Нічого не буде дивного, коли завтра в якомусь часописі (адже вони мусять конкурувати сенсаціями) з'явиться замітка, що міністр украв півміністерства. — Гадаєте, це зробить якесь вражіння?.. Аж ніякогісінького!
Взагалі, для Парижа й Франції нема „вражінь“, бо вся вона в цілому є тільки вражінням…
Якось у парламенті наробив шуму депутат соціяліст Спінас; час-од-часу для розваги буржуазія випускає їх з інсинуаціями. Він такого наговорив про Радянські Республіки „підтверджуючи цифрами й документами“, що коли-б ми не місяць тому прибули, ми, що звикли вірити своїм газетам, наївно могли-б повірити його брехням… А як-же не повірить французу?
На запрошення однієї газети довелося з приводу цього давати інтерв'ю.
Спростовуючи всі ці нісенітниці, ми досить гостро напали на інсинуатора, його провокацію і т. п.
Газета де-що переплутала й яскравіше підкреслила інсинуації депутата.
Ми сподівалися, що за таке можуть вислати.
Як-же справді, можуть нападати на депутата якісь там мандрівники, що майже назвали його провокатором.
