Сторінка:Олесь Досвітній. Нотатки мандрівника. 1929.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

бачити це навкруги. Чому не можна це передавати на малюнках!

Тов. Гросс усміхнувся.

— Ось маєте, — лагідно провадив він далі: — раз, два, три альбоми… дев'ять, десять… сорок малюнків, що конфіскував уряд.

— Проте, хіба цим спиниш хід подій?

Вже сьома година, треба поспішати на демонстрацію. Сьогодні-ж робітництво зустрічає випущеного з тюрми їхнього поета.

Ми теж поспішали. Ще по чашці чаю, — і гайда.

Євген хекає й одкашлюється, одкладаючи на бік альбом.

Валер чмихає носом і нервово одкидає вилами пальців волосся на голові, що пасмами лізе з лоба.

А Павло, пальчиками тендітно поправляє пенсне, що чомусь в час розмови зсовується з носа.

Чудасія! Все нервуються!

ЗУСТРІЧ.

На майдані люду, як на ярмарку.

Автомобіль, трамвай чи автобус, ані ткнись — нікуди.

Звислі з струмких стовбурів блакитні кулі промінням електрики залили все навколо; тисячі робітничих голів, що над ними маячать, виблискуючи золотими зірками, серпами й молотами — маячать червоні прапори, сотні лакерованих касок поліції, кінної жандармерії, щітки блискучих багнетів жовнірів…

Шумить, мов у вулику…