Невеличкі кіоски тягнуться в кілька шерег з кінця в кінець. В кожному з них — виставлена якась частина, чи ціле приладдя радіо-машини різних вжитків. Пароплавні, аеропланові, аеростатові, цепелінові каюти — з радіо, копія радіо-кабіни „цепеліна“, якого Америка подарувала собі за версальською угодою, і який в свій час полетів до Сполучених Штатів, а там не можуть ще й досі дати собі ради: що з ним робити.
Різноманітніші останні винаходи й удосконалення в галузі радіо. Ось кіоск механічних і технічних приладів, там конструктивні моделі новітніх башт, антен; ось збоку притулився маленький кіоск із радіо-пляшками. Увесь апарат коштує 2 марки; він міститься на звичайній пляшці. Зайшов до крамниці, спитав пляшку „вина з радіо“, випив солодке, — і ти маєш — пляшку з прилаштованим апаратом… Правда, тобі треба буде придбати в другому кіоску ще навушники, а далі штепсель, а там хатню антену, щоб знати, як все це прилаштувати… бо кожен вигадав якусь частину, без якої часом з одної пляшки не почуєш нічого, а господар пляшки чи продавець її повинен купити у винахідника друге відповідне приладдя…
Але гримнула музика… З прилаштованих на горі двох різнобічних рупорів — лунає симфонія Вагнерового „Лоенгріна“. То пустили радіо-музику… Одночасно й на вулиці з прилаштованих на покрівлі цього величезного дерев'яного ательє рупорів — на кілька вулиць навкруги гремить музика з найдрібнішими звуковими деталями…
Коли хочеш зайти до кабінки радіо-концертів (які розплодились скрізь по Німеччині),
