Він уявляє, що має справу з кіно-підприємцями. Ну, й уявляй! Нам від того не буде душно. Правда, на дворі цілий час стоїть година пізнього теплого літа (це в лютому).
Розповідає про те, що Німеччина не задовольняє себе кіно-фільмами, йому хочеться мати справу з СРСР. Як-же — сенсація! Прибутки! Гешефт! Шкодує, що мало може продати в СРСР. „Не беруть чомусь“, — кажуть, не годиться. А чим вони не годяться, коли найкращі в світі артисти грають! Чудова фотографія, шедевр умілости, 200-300 тисяч доларів одно ставлення… Кажуть, нема змісту… Та скільки там експресії, гри, кохання, убивства… королівна привела сина від двірського… Вибухає революція — син стає революціонером… рятує матір… потім його обирають за короля… Став королем… Хіба-ж не революційна?!
Капіталіст — рухає плечима… Але цей, певне не дуже пойнятий німецькою культурою… він навіть взявши на всіх квитки на „Untergrund“[1] не хоче, щоб повернули йому 70 пфенігів… Це зовсім не по-німецькому.
Що за чудасія?..
Наш чичероне тихо пояснює: „він не німець. Російський єврей, живе тут з 1914 р.“…
А в буфеті кіно-фабрики платив кожен за себе окремо… не хтів навіть, щоб за нього було заплачено за пиво.
На фабриці в однім боці будували льодову гору. По инших кінцях переводилось фотографування. Артисти — кіно-королі з Німеччини, Швеції, Голандії…
- ↑ Підземна залізниця.
