Поруч Гамбургу — будівель-кам'яниць та кам'яно-дерев'яних гробів, де фізично вироджується робітничий люд — є ще величезне світове місто, Гамбург — пароплавів, доків. Величезні споруди, що виковували для цілого світу пароплави, доки, пакгаузи, елеватори, — міцно осіли посеред Ельби, створивши ніби надводні острівки. Всюди навкруги розташувалися різних розмірів пароплави. Цілий пароплавський світ заїжджає сюди — де-які на відпочинок, на ремонт, а де-які вивантажитись й навантажитись промисловим добром. Бразилія, Греція, Англія, Японія, Америка, Еспанія — всі країни світу маячать тут своїми прапорами на щоглах і носах пливучих склепів-готелів. Тисячі кораблів скупчилися тут розташувавшись без краю, немов вози на величезному ярмаркові. Одначе, цей ярмарок параплавів — мертвий. Не видно метушні, не чути гаму, шуму, гуркоту лебідок, як звичайно це буває в рухливому порту. Мовчать пароплави, стоючи осторонь од причалів, ледве подимлюючи своїми верхами… Застигли коловороти.
Немов би всі заїхали тепер сюди лише на відпочинок, щоб завтра вирушити в дальшу мандрівку.
Мовчать і стіннесові велетні — доки; не чути цокоту молотків, не чути гуркоту підземних машин, вщухла метушня. Мовчить порт; сиротою стоять блокгаузи й елеватори, легенько нюхаючи своїми крантами повітря, втопивши свій зір у небо.
Лише біля одного пакгаузу американської компанії сумно вештається кілька вантажни-
