Настирливий фотограф намагається неодмінно вас зфотографувати на фоні музею, ратуші чи Ельби. І щоб одчепитися од нього, єдиний ваш аргумент може бути те, що ви їдете за десять хвилин з Німеччини. Тоді він дає вам спокій, тільки купіть у нього пару гарних листівок, або чудово виконаних порнографій. Ви мусите хоч листівки купити, бо вам шкода кожну хвилину, а в'їдливий торговець буде весь час вимотувати вам кишки…
Краса Дрездена примушує вас іти пішки, до вокзалу.
Нарешті ви купуєте квиток до Праги. Забуваючи, що вам доведеться знову корчитися на своїх місцях у потязі і проклинати всю цивілізацію Европи, ви, в надії на відпочинок, поспішаєте до вагону. У ваше купе набивається комерсантів з валізами, до верху набитими рюкзаками, що неодмінно будуть намагатися в час руху випробовувати, чи міцна у вас голова й шия… Потяг рушає…
„Не помітивши“, як ви одсиділи ногу, ви чуєте голосні, різкі покрики, що вже Баденбах, кордон Чехії.
