прагне до цивілізації — вас не мало здивує те, що в шафах та гардеробах, де-б мала бути література і инші дослідчі манускрипти, ви побачите всякі доморобні, але по мистецькі зроблені речі, що взагалі вміє робити чеський робітник (адже не дарма він хоч і п'є пиво, але славиться на ввесь світ своєю досконалою художньою роботою).
Ви спочатку здивуєтесь і будете міркувати (бо-ж спитати не зручно), чому він збирає в себе музей?.. Хіба для цього нема відповідних установ і помешкань? І як це взагалі стосується до його творчої роботи та майбутньої чеської культури?..
Проте ваше сумління хутко буде розвіяне… Ваш друг і без запиту пояснить вам, що ото все добро — на продаж…
— На продаж? що ви — жартуєте?.. Грішним ділом, оце й подумаєш: ото Европа! Професор хемії чи академик мистецтва і разом, спекулянт… Чи-ти — ба!..
— Нічого не зробиш… Доводиться, — зідхне наш вчений, чеський приятель…
— Наші робітники так пишаються своєю владою і тою класою, яка стоїть при ній, що мусять постійно заощаджувати собі копійку на випадок герцю…
„До чого тут робітники? Що він мермекає?“ гадаєте собі.
— Бачте, — бере вас ніжно за петельки приятель, — їм торгувати незручно… Та й кому робітник продасть? Адже це все речі розкошу — не для їхніх знайомих… тут треба „цивілізованих“ знайомих. От і доводиться продавати… Страйкові комітети дуже вдячні тим багатіям,
