що, купуючи це, дають прибуток їхній касі… Це робітники роблять і здають для продажу — на страйковий комітет…
— Ось-о-о, вирізьблена кришталева цукерниця… ніколи не скажете, що її не художник твовив… А проте — це робота звичайного робітника… Одного шестидесятилітнього дідуся… Робив уривками шість місяців… Хіба вона не варта триста корон?.. Та всякий буржуа в крамниці заплатить за таку — тисячу… Дідусь-робітник, передаючи цю річ, зауважив, що певне це його остання робота…
Приятель, чех зідхнув і задумливо дивився на цю чудову річ… Врешті промовив:
— Справді, старенький таки вже не здужає… А як йому хочеться ще щось зробити для страйкового комітету… Скільки то він вже страйків одбув… А все й досі не губить надії… Твердо вірить: „наша таки візьме!..“
Любий читачу, правда, варто придбати цю річ на згадку про чеських дідусів?!..
Коли вам остогидне така Прага — їдьте потягом хоча-б у Черемушино, де перед вами розгорнеться український краєвид, хоч і без Дніпра, так з чеським „Дінцем“ покрученим по зелених луках змійкою, з млином, соснами і взагалі всім тим, чим багата Київщина.
Такі місця люблять поети. І справді — ви таки там здибаєте поета, та не якого будь, а колишнього українського революційного поета-велетня.