„Як німці та по-французькому заговорили“ — так малось на думці звати цей розділ, але тому, що ми вже умовилися обійтись без них — цей важливий нарис буде без назви.
Відомо, що ще до світової війни Франція точила зуби на Ельзас-Лотарингію, що свого часу таки належала до Франції, та яку 1870-71 р. забрала знову до себе Німеччина. Одним словом, Франція зазіхала на „свій“ Ельзас так само, як Німеччина накидала оком на инші території в самій Франції та в її колоніях.
Після війни Франція таки „визволила“ бідну Ельзас-Лотарингію з-під німецької кормиги і приєднала до себе (адже відомо всім, що Антанта — це-ж „ненька“ всіх поневолених націй — тому частка Антанти — Франція — мусіла визволити цю країну з-під німецької „неволі“). Адже хіба то дивно: в Ельзас-Лотарингії мешкає аж до 10% французького населення, кілька відсотків инших племен, а решта німці.
Після цього вийшло так, що два мільйони німців опинилися під Францією (всього в цій країні поверх двох мільйонів населення). Правда, для Франції трохи дивним здається, що ельзас-
