Сторінка:Олесь Досвітній. Нотатки мандрівника. 1929.pdf/97

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Хоч історики кажуть, що вона яко єретичка і була тим духовенством засуджена і спалена в Руані, та проте французькі попи зробили на пам'ятникові напис:“

„Замучена і невинно спалена англійцями“…

Це під боком академії, у істориків…

Не вони-ж винні — лише англійці…

Чудасія…

Жінка, що колись врятувала Францію… має пам'ятник… Це-ж алегорія для жіноцтва… Адже не даремно найкращі художні речі луврського гатунку, починаючи од революцій „за свободу“, ототожнюються з жінкою… Франція свято зберігає цю пошану, жінку звільнено в громадськім житті навіть од турбот виборчих прав… Правда, їй ще дозволяють працювати нарівні з чоловіками, та зате її звільнено від турбот діставати однакову з чоловіками платню… Вона тільки половину дістає… Зате їй дано волю, як і в Німеччині вільно „приробляти“ собі — „на стороні“…

Нічого не зробиш… Певне такий принцип европейської цивілізації й демократизму…

А письменник Дюшен — дістав премію академії за художній роман „Таміла“, в якім він виявив страшенний побут, безправство мусульманської жінки Сходу…

Хто скаже, що тут якась „неув'язка“ між жіночим питанням і виборчим правом, або між Жанною д'Арк і написом на її пам'ятникові?..

ЛІТЕРАТУРА І ТВОРЦІ.

Франція останніх часів не має ще класової пролетарської, як ми звемо, культури. Та куль-