Сторінка:Ольга Кобилянська. Апостол черні. Том 1. 1936.djvu/92

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

медицину і взагалі на фахові студії. Каже: доста дівчині науки середніх шкіл, коли знає стільки, що ґаздині, а пізніше матері. Доста. Краще, каже, щоб знала колись тому лад дати, що чоловік заробить, не розтрачувати, а зуживати. Чим я буду утримуватися в чужині, як ви пропустите горлом те, що призначили для мене на студії? Вам відомо, що від батька можу мало чого сподіватися. Він вічно бачить свою передучасну, несподівану смерть, з котрою сполучує якусь катастрофу для нас… Отже ви, дорогесенька бабуню, моя єдина надія; ви хоч старші від моїх родичів, а думаєте більше поступово, розумієте ліпше новочасні змагання. Коли стану лікаркою, я вилікую вас з вашого терпіння і ви будете при мені, чуєте при мені! Еей, бабуню, бабусенько моя…

— А як тебе захопить любов? Якийсь добрий і гарний чоловік полюбить тебе щиро і ти його полюбиш? Що буде тоді з твоїм пляном, Ево? — відповідала бабуня, усміхаючись добродушно. — Тоді хіба бабуня вибере з банку призначений капітал для своєї внучки і дасть від себе на віно.

Ева заперечувала головою.

Вона лише на медицину піде, бо саме лиш медицина дасть їй зброю у руки, проти недуги батька і проти бабусиного „блуду“…

— Бабуню! — кликала з блискучими очима. — Ваша Ева, ваша внучка лікаркою при шпиталі, а зчасом може одною з найліпших між нашими лікарками.. Чи це не честь, не щастя?