просив заопікуватися нашою мамою, особливо Оксаною по моїй смерти, вони подали мені, щоб мене успокоїти, готове рішення, і я мусів на нього дати свою згоду. Мати про це ще нічого не знає. Тета Софія забере маму до себе, дасть їй та Оксані мешкання, а ви обоє будете їй по змозі матеріяльно допомагати. Оця хатчина, як вам відомо, є її власністю, дохід з неї належиться їй і лиш вона одна має право обтяжувати її гіпотекою або продати. Я знаю, що ви всі діти мої, любите і шануєте маму, бо вона вам більше серця давала, ніж я…
Опустив голову і полежав часок із заплющеними очима. Юліян, схиливши голову, заслонив рукою очі, щоб батько недоглянув як у них зібралися сльози. Він ніяк не міг погодитися з гадкою, щоб це втілення енерґії та залізної волі могло перестати істнувати.
— Юліяне!
Юліян прокинувся і звернув лице до батька.
— Тепер до тебе. Отже ти записався на клясичну фільольоґію?
— Ще ні, тату.
— Але вступиш на той факультет?
— Вже ні, тату.
Батько підняв голову.
— Може знов їдеш?
— Виїду.
Батькові заблисли очі і щось ніби усміх на його уста: — Знову з Едвардом? Він тобою кермує. Але що це я говорю? Мене вже нема. Поступай, як знаєш. Я думав, що хоч до мого кінця залишишся між цими стінами, де жили ми традиційним, патрі-
