Перейти до вмісту

Сторінка:Ольга Кобилянська. До сьвіта. Новелі і нариси. 1905.pdf/109

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 101 —

зованє“ і вся тая наука, мій товаришу? Скарб той, про який кидаєть ся стілько шумних фраз?

Вона не мала часу його поважно набути, в неї був „термін“, а з ним приступило множество инших вимог до неї! — коли мине термін — на Руси нема що жартувати — а що найменше, Русин не жартує тонко.

Вийде за муж — добре.

Не вийде — їй грозить окрім прикрого матеріяльного положеня в нас цїлковите іґнорованє її психічної істоти на дальше.

Її замужна ровесниця, обтяжена родиною, зломана інодї може горем, або довголїтною недугою чомусь усе таки „молода“. Її ровесник хочаб і з найбарвнїйшою минувшиною, з лисиною, як місяць, він чомусь усе ще „молодий“ — тим часом вона, здорова, духом сьвіжа, вона чомусь… доконче „старе пудло“, до якого нема чого уст отворяти, бо їй саме стілько, а стілько років минуло.

А саме те старе пудло буває инодї дуже інтелїґентною учителькою, гарним, чесним характером, що саме через ту свою інтелїґенцію і характерність іде незамужно житєм, буває підпорою як не матеріяльною, то певно що моральною в родинї, а що найбільше, є в дїйсности в нас одинокою представителькою тої „дозрілої“ жінки, яку, щоправда, знає цїнити Нїмець, Француз, Швед, і т. д. (ми се з знаємо лїтератури, де наводять нам прегарні типи такої жінки), а не знає цїнити лише один Русин. Чому, мій добрий товаришу? Чому? Тому, що ми проти жінки буваємо ще орієнтали. І що в нас метрика жінки є мірилом і на її психічну істоту, на її моральну вартість.

Я питаю Вас: Для кого нам тої інтелїґентної жінки, якою Ви її хотїли в нас бачити? В нас має