вий товаришу, що жінка є цьвітом суспільства а я ще додам: степень її інтелїґенції є інтелїґенциї і культури цїлого народа.
„Поглядом на нашу жінку, — а я маю тут на думцї пересїчну жінку середньої верстви — чужинець оцїнить культуру, себто, степень розвою нашої народности — так, як оцїнюємо ми інодї степень образованя жінок по тім, з чого вона сьмієть ся і як вона сьмієть ся“.
Він. „Ми маємо старих і молодих ґаздинь, і таких самих матерей. Маємо старших і молодших дївчат, однак коли цїль жінки є стати жінкою і матерею — то яке мізерне приготованє бачимо в неї до тої великої сьвятої задачі! Нашим паннам говорить ся про те, як то буде, коли вони будуть мати колись наречених, як вони будуть мужатками, будуть мати своє господарство — а те, що приводить із собою житє, що в їх руках буде колись лежати управа характерів людських, вихованє громадян, живих людей — що вони будуть мати і повинні розвивати свойого рода історію — се заслонюєть ся перед ними так, як би се було злочинством, або що найменше великою плямою сорому. В місто того виховуєть ся дуже оживлено груба цїкавість до приватного пожитя знайомих і незнайомих, нотуєть ся дуже докладно, що в кого говорить ся, варить ся і т. и. Людський орґанїзм, із усїма його умовами биту пізнати дівчинї на підставі науковій, поважно — з огляду для її власного добра — се було би неморально і попсувало би її від разу — се заплямило би її душу — але прислухувати ся тій самій панночцї, і брати живий удїл у цїлком непотрібних, нїкому невдалих, ба навіть як на „тему“ забави цїлком невідповідних барвних дискусіях і сплетнях — се хиба воно ушляхотнює дївочу душу?… Хиба принесе їй хосен на той час, де для неї перестане