Цю сторінку схвалено
— 116 —
Потім я потапаю в глубінь своєї душі.
Вона на стілько глубока, як тепер темна. На стілько сумна, як очи мої. А я розкриваю очи свої перед вами, товариші мої. І ви мене видите — а от я вас не виджу! Вже я вас не виджу, і доки житя і віку мого, я вас більше видїти не буду. І добре менї з тим, товариші мої, що я вас, — слухайте — нїколи, нїколи, в житю видїти не буду…
Сонцю лиш мої очи нездатні, але ви, товариші мої — ви анї душі моїй, анї очам моїм правдою нїколи не сьвітили.
17 марта, 1902.
