Сторінка:Ольга Кобилянська. До сьвіта. Новелі і нариси. 1905.pdf/145

— 137 —

Вітер зірвав ся з пустої толоки диким рухом і заграв широкою струєю. Куди б не простягалась рівнина… гонив він шаленим летом до неї і все одно розносив:

„За готар!… „За готар!“…

Чернївцї, в серпни 1902 р.