Сторінка:Ольга Кобилянська. До сьвіта. Новелі і нариси. 1905.pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 90 —

сріблом он там на небесах — весь рай розцвилий на голубім небі — не схиляв ся до него, і анї раз не відбивав ся в його могутнім далекім просторі…

—   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —   —

А під берегом лїса — в темрявім затишку, де ріка була найвузшою і найглибшою, де сунулась темно-лискуючою поверхнею своєю незамітною в перед — там грало сьвітлом небесним.

Там звізди пробивались…

Чернівцї, 27 липня, 1900.