квінт-есенції не зрозуміє. А коли зрозуміє й віддасться, то перемога по нашім боці. Тут і втихомириться всякий біль, прибуде родина… одне, друге… домашні клопоти і т. ін., і буде ще мені й тобі вдячна. А для вас, старих, для вас булоб це те саме, що Haupttreffer![1].
— Говори з нею! — благав радник. — Говори, одинокий мій потішителю! Мені не сила. О, Боже! За що караєш ти мене так тяжко?
І доктор дійсно говорив з нею. Умів так уладити, що застав її саму дома. Лежала в фотелі недбало одягнена й курила. Він довго її не бачив, і вираз її лиця здивував його. Все здавалось у тім лиці спокійним. Ні сліду ніякого горя. Можнаб сказати, все життя в ній завмерло, лиш між бровами заховалось щось… щось, чого він не розумів, що одначе здавалось йому знайомим. „Божевілля“ — майнуло йому в думці. І з пильною цікавістю звернув знову на неї погляд та на її на причуд гарні, тепер спокійні очі.
— Чого дивитесь на мене так чудно, пане докторе? — питала вона, привітавшись.
— Ви… ви… курите, Олено? — спитав збентежений, не даючи ніякої відповіди на її запитання.
— Адже бачите…
— Алеж бо досі ви не могли знести папіроски в жіночих устах!
— Так. Одначе можна полюбити й те, що перше ненавиділось. Наприклад, папіроску в жіночих устах. — І знов замовкла.
Він почав був говорити про нервовість, і що вона мусить берегтись. Говорив про обовязки супроти себе й супроти других; особливо супроти родичів. Завважив, між
- ↑ Haupttreffer, нім. — велика виграна.
