Сторінка:Ольга Кобилянська. Людина. 1931.djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Інших перепон не могла доля поставити. Що тикається пару тих шкільних років, про котрі люди стільки заводять, то вона ними мало журилася. А коли є вже хтось раз на університеті, то літа минають, начеб їх і не було. Герман-Евген-Сидор не виказував тепер особливої охоти до науки, але (тогоб вона й рада бачити, хтоб науку любив) чиж можна було йому, тому живому хлопцеві, робити з цього закид? Він же не належав до тих бездушних натур, котрі вміють годинами нерухомо на твердих шкільних лавках пересиджувати; навпаки, був один із тих величаво уложених характерів, котрі вимагають іншого проводу й поведінки, як наприклад, звичайні сини урядовців, або надто — мужиків!! Одначе висушені тверезі професори (вона їх ненавиділа), що з пожовклими щоками, наче мумії, проходжувалися й молодости, мабуть, зовсім не розуміли, вони не могли його зрозуміти! Немилий наслідок цього був такий, що збилися з правого шляху, що взяли „пік“[1] на нього, прозивали його сильну волю „впертістю і злосливістю“, а його смілі, свобідні бесіди й дотепні діла називали вони попросту отрутою для цілої кляси, ще й переслідували його, в повному значінні слова, на смерть…

Тоді, як син невпинно розвивався, підростали й доньки. Природа обдарувала їх із кожного погляду щедро; крім того, посилала їх пані радникова на науку французької мови й музики; батько займав гарне становище, тож на балях, домашніх забавах та інших вечірках рвалися за ними молоді люди… І так усміхалась пані радниковій будучина ясна та чиста, наче та днина весняна, і вона називала її в своїм серці своєю „другою будучністю“.

І ґаздівство розуміли вони не аби-як! Розуміли його так, як його в нинішних часах не розуміє котра-небудь жінка! Про це дбала пані радникова ще заздалегідь. Вона не належала до тих жінок, що спокійним оком глядять

  1. взяли „пік“ — взяли „на око“, завзялися.