— Оттак би тітці нашій таку трубу зробити, а то часом гукаєш, гукаєш, поки що почує. Ну, а скажи мені ще: від чого то буває голос?
— А це буває від того, що повітря дріжить, хвилюється. От коли небудь вилізь на дзвіницю, та як задзвонять у дзвін, приторкни до нього руку, зараз почуєш, що дзвін дріжить, а це дріжання зворушує кругом повітря. Коли в дудку подуєш, то повітря в ній дріжить і дудка дає голос. І в гортанці дріжить плінка, коли чоловік дасть від себе який голос. Та ти й сама мабуть бачила, що як музика поведе смичком по струні на скрипках, то струна задріжить і зворушить повітря.
— Може від сього й вікна дрожать, коли грім затуркотить дуже?
— Ага, від сього, бо і грім зворушить повітря, а часами від великого грому воно заколишеться так дуже, що й вікна задріжать.
Про світло та темряву.
— А ну, хлопці, хто відгадає загадку? — спитав один парубок на вечерницях.
— Ну, ну, кажи яка? — загомоніли трохи чи не всі.
— Ось яка: що на світі найшвидше бігає?
— Кінь — відказав один парубок.
— Олень — сказав другий.
— Ні, хлопці, не те; я вам скажу, хто швидше бігає — забалакав третій.
— Ну, скажи.
— Найшвидше всіх бігає Катря, як мати її кулаками годує.
Всі засміялися.
— А тобі що до мене? — обізвалася Катря; — ти мабуть тихо ходиш, як батько тебе за чуприну водить?
— Ні, хлопці, ви тільки Санька спитайте, — загомонів Яків, — він вам усе розгадає.
— Ну, ну. Круглий, скажи, чи ти в нас письменний.
— Та що вам сказати? хіба ви що розумієте? — А жарти робити, так на се ви здатні, — відказав він.
— Нічого, нічого, скажи. Може що й порозуміємо.
