Сторінка:Оповідання про сили природи.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 50 —

аж заплакалися. Потім один із них — це був учитель української ґімназії — пояснив мені, що це таке телєфон, достоту так, як отсе нам тепер розповів Санько.

Всі сердечно сміялися з того оповідання, а коли знову настала тишина, відізвався Санько.

— Та це ще, так сказати б, невелика штука, писати телєґрафом або говорити телєфоном, коли між одним і другим місцем простягнений дріт. Але недавніми роками придумали ще й такі прилади що можна телєґрафувати або телєфонувати на великі віддалі зовсім без дроту.

— Як же ж це можливе — без дроту? — спитав хтось із гурту.

— Це так, що коли маємо дуже сильну елєктричну машину й поведемо від неї дріт високо в гору, то з нього будуть на всі усюди розходитися такі хвилі, як від голосу, тільки ж це будуть не голосові, а елєктричні хвилі. Знову ж є другі такі прилади що вислухують ці хвилі, зовсім так, як наше ухо виловлює й розуміє голосові хвилі. Коли перша машина буде випускати такі знаки, коротші й довші, як звичайний телєґраф, то друга буде їх так само відбірати й люде зможуть розуміти, що їм хочуть сказати. Оттакі телєґрафи звуться радіотелєґрафами; вони бувають такі сильні, що ними можна порозуміватися з Європи до Америки.

За той час зробився вже й вечір і всі стали розходитися по хатах, дякуючи Санькові, що від нього довідалися так багато цікавих і навчаючих річей.



VII.
Як люде пізнавали всі ці сили природи і як повернули їх на свою користь?

На другу неділю батько й мати Круглого поїхали в гостину до родини на друге село; дома лишилися хлопці та Явдошка. Не своїм тільки оповідав Санько Круглий про те все, що сам знав; троха чи не всі хлопці та дівчата в селі чули його розмови про сили природи. Як тільки зачули, що старі поїхали, прибігли вони до Круглого, та й стали його просити, щоби їм знов де що розповів. Не довго треба було просити Круглого; зараз почав своє оповідання.