Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

„Алї Бабо“, сказав приступивши до него „який ти скритий в своїх дїлах, удаєш бідака, а золото міриш чверткою.“

„Мій брате“, відповів єму Алї Баба, „я тебе зовсїм не розумію, говори яснїйше.“

„Прошу тебе, не жартуй собі з мене“, сказав Кассим і показав йому золотий гріш, котрий дала єму жінка.

“Чи богато маєш золота до того подібного? Вчера знайшла моя жінка той гріш на днї мірки, котру вам пожичала.“

Алї Баба зараз пізнав, що через глупоту жінки Кассим вже о золотї знає, немав отже що скривати перед братом і розказав йому цїлий припадок, на котрім місци знайшов ту печеру, як підслухав розбійників і як дістав ся до золота. Навіть обіцяв показати братови ту печеру, аби тільки лишило ся се тайною і нїхто о тім не довідав ся.

„Власне я того хочу“, сказав гордо Кассим, „але також хочу пізнати всї зна-