лїло на вид великої купи золота, котру мусїв лишити, бо вже не мав місця де забрати. Серед того забув цїлковито, яке то слово треба сказати, щоби двері відчинили ся і місто сказати „Сезаме“ він закликав:
„Ячменю, вітвори ся!“
Коли побачив, що двері не вітвирають ся, остовпів і здеревів з великого перестраху. Затревожений, почав викрикувати много іньших назв збіжа, але двері не вітвирали ся.
Кассим не сподївав ся такого випадку.
В так великім небезпеченьстві огортав його що раз більший перестрах. Чим більше намагав ся пригадати собі то слово „Сезам“ тим більше мішала ся йому память, а слово тото вилетїло йому з голови, так якби його нїколи і не чув. Мішки з золотом, котрими обладував ся, кинув на землю, і занепокоєний, зачав бігати по печері то в одну то в другу
