Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/175

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


— Гей хлопцї, ходїть сюди, випєте по келїшку за моє здоровлє. Я плачу!

В шинку задуднїло як в улию. “Батяри” двигнули ся лавою і тиснули ся один на перед другого. Они ликали по одній “на ланцушку,” дякували Новому Рокови та ішли на свої місця.

— Ще по одній! — закомендерував Новий Рік.

Відбула ся та сама процедура, що перше.

— В тройци Бог перебуває — роздала ся знов команда Нового Року.

Тепер вже “батяри” почали одушевляти ся.

“Добрий пан, руський пан!” кричали одні. — “Платить, дїдько зна за що але платить!” — горлали другі. “Най жиє руський Новий Рік!” — (нерозбірливий текст) треті.

І кождий почав почувати ся до якогось свояцтва з Гайдамаками. Того мама руська, того знов жінка, тамтой був на руське хрещений, але вже потім так “спаскудив ся” і т. д.

Стали кричати, що польські пани, щось “нефайно”, що втїкають до Америки, що властиво то лиш Гайдамаки “рехтельні” люди.

Новий Рік мовчки усьміхав ся і моргав на письменника. Той стояв і очам своїм не вірив, бачучи таку наглу переміну.