Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

лосно плакати анї нарікати, побоюючись, щоби не зрадити куда пішов єї муж. Тогдї то доперва пізнала, як то тяжко покарав єї Пан Біг за цїкавість і заздрість. Цїлу ніч очікувала мужа і гіркими заливала ся сльозами, а коли вже зачало днїти, поспішила чим скорше до Алї Баби і таки розказала йому про своє горе, що Кассим доси єще не повернув.

Алї Баба заледви вислухав просьби своєї братової, котра його просила, щоби пішов довідати ся про судьбу Кассима, сейчас забрав своі осли і поїхав до лїса. Коли станув коло скали, дуже здивував ся, що не побачив нїгде анї Кассима, анї його мулів, тільки коло дверий була земля вїд крови червона. На вид крови задрожав, і серце його огорнуло прочутє великого нещастя.

Тогдї промовив звичайні слова і двері вітворили ся. Здеревів, коли побачив тїло свого брата розрубане на чотири части. Недовго однак надумав ся, що має