Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/227

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


сийської України тут виробляєть ся лїтературна українська мова. Вона проводить ся в публичне житє, в школи, починаючи від низших народних аж до унїверситету, в суд і т. д. Таксамо сполученими силами місцевими і українськими з Росиї повстає чимала белєтристична лїтература, котра останнїми роками силою свого розвитку витискає з уживаня лїтературу в чужих мовах (перше переважно польську.) Розвиваєть ся часописна преса, видаєть ся багато всяких книжок для народа, підручники для шкіл визших і низших. Осередком наукової дїяльности на цїлу Україну являєть ся „Наукове Товариство ім. Шевченка,“ з проф. М. Грушевським на чолї, завдяки котрому воно розвиваєть ся незвичайно успішно й стає справжньою українською академією наук. На початку девятьдесятих років „Товариство ім. Шевченка“ з науковою дїяльністю сполучувало ще й ширшу культурно-просьвітну. Та останнїми роками з розвитком українського житя в Галичинї ся частина його працї перейшла до нової орґанїзациї „Українсько-руської Видавничої Спілки,“ котра за короткий час видала багато коштовних книжок і згуртувала коло себе найкращих письменників галицької і росийської України. Вона-ж перейняла на себе й „Лїтературно-Науковий Вістник,“ видаваний ранїйше „Науковим Товариством імени Шевченка,“ найкращий український місячник,