Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

добре Алї Баба. Коли заїхав на подвірє, зняв з осла галузє і паку і взявши на бік Морджияну, сказав до неї:

„Перша річ, о котру тебе прошу, є та, щобись заховала все те в тайнї, що тобі скажу. Зараз побачиш, як дуже вимагає сего моя і твоєї панї справа. Ото в тій пацї находить ся тїло твого пана. Мусимо його так похоронити, якби помер власною смертию. Заведи мене тепер до своєї панї, щобим міг з нею поговорити, а ти уважно прислухуй ся нашій розмові.“

Морджияна дала знати своїй панї, а Алї Баба, котрий йшов в слїд за нею, ввійшов до покою.

„Що-ж там, дорогий брате?“ поспитала його братова з великим непокоєм. „Яку приносиш менї відомість про мого мужа? З твого засумованого лиця пізнаю, що не приносиш менї такої відомости, котра би могла мене потїшити.“

“Братово“, відповів Алї Баба, „не