него Морджияна, „чоловік, котрого видиш, не зробить тобі вже нїчого злого. Богато лиха нанїс він людям, але тепер він не в силї шкодити анї тобі, анї нїкому на сьвітї, бо вже не жиє“.
„Морджияно!“ закликав Алї Баба, „що се значить? Поясни менї, прошу тебе!“
“Всьо тобі поясню, але ти повздержи свій перестрах", сказала Морджияна, „і не дай сусїдам спосібности, аби довідали ся о річах, котрі треба затаїти. Оглянь насамперед всї начиня.“
Алї Баба оглянув всї посудини одну по другій аж до послїдної, в котрій була олива. Відтак, станувши мов здеревілий, поглядав раз на посудину, другий раз на Морджияну, не могучи з великого зворушеня і слова промовити. Наконець, якби йому хто привернув бесїду, дрожачим голосом поспитав:
„А з купцем що стало ся?“
„Купець той“, відповіла Морджияна,
