Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/64

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ся ватажцї, і слівцем не згадав. З того пізнав розбійник, що Алї Баба не для чого іньшого держить всьо в тайнї, як лиш длятого, щоби нїхто не довідав ся о скарбі який посїдає і о способі, в який ним заволодїв; а також, що дійшов причини, задля котрої наставали на його житє, тим більшу почув в собі охоту, всякими можливими способами скрито його замордувати.

Купив отже конї, і перевозив ними з печери ріжні дорогі материї і тонкі полотна до своєї господи. До лїса їздив кілька разів, а все був дуже осторожний, щоби нїхто не міг побачити, звідки ті дорогоцїнности привозить. Коли йому здавало ся, що вже досить навозив тих товарів, щоби можна було виставити їх на продаж, постарав ся о склеп, а знайшовши його, винаймив від властителя, зложив в нїм товари і сам там замешкав. Склеп єго лежав напротив склепу Кассима, котрий недавно обняв син Алї Баби.