приняти у себе Коджию Гуссена так як сего бажав, висказав Алї Бабі свою гадку, що належало би конечно угостити Коджию Гуссена.
Алї Баба заявив з охотою, що справить забаву.
„Мій сину“, сказав, „завтра маємо пятницю, а позаяк в той день всї більші купцї, яким є і Коджия Гуссен і ти, мають свої склепи позамикані, витягни його отже по полудни на прогульку, а коли будете вертати, постарай ся, аби вам випало переходити коло мойого дому і приведи його до мене. В сей спосіб буде далеко лїпше, якбим мав нарочно його запрошувати. Я прикажу Морджиянї, або зварила добру вечеру і тримала єї готову“.
І справдї, в найблисшу пятницю, син Алї Баби і Коджия Гуссен зійшли ся на умовлевім місци і пішли на прохід. Коли повертали, син Алї Баби наумисно так вів Гуссена, аби їм випала дорога через
