Враз заворушилося все на кораблі. Позривалися дівчата і побігли між моряків Магарбаля.
Устав й Евмахос і нагло счез із його лиця вираз любовного захвату. Засвітилися очі, грізно стягнулися брови, формінґа полетіла в кут.
— Коханий, брате мойого серця, що з тобою? — налякалася Герзет.
Але Ксант не відповів. Із під лежанки добув шолом з трома китицями, кований черес, величезний щит та меч, пірвав у долоню дві списи, які стояли при вході в каюту і одним скоком найшовся біля східців на палубі. Довкола нього зібралося вмить десять мужів у перепасках на бедрах, які бували тільки у рабів. Були се його дружинники, які робили моряцьку службу на рівні з моряками Магарбала. Евмах підійшов до великої скрині, яка стояла біля керманича, а мнимі раби відчинили її. Щити, шоломи, череси, ножі заіскрилися в їх очах, і вони вмить порозхапували їх між себе з правою властивою воєнним людям.
Тимчасом Магарбаль, вислухавши пісні Герзети, усміхався солодко у передсмаку тої хвилі, коли чудова Египтіянка заспіває сю пісню і йому. Нагло почув оклик вартового, солодкий усміх змінився у насмішку, яка викривила гарне ще лице Азіята у пику сатира. Він швидко зійшов східцями на палубу, звідкіля бігли саме всі моряки на чердак. Надармо гукав на них Магарбаль з далека. Вони спішилися, щоби побачити ще перед заходом сонця береги Кипру. Коли одначе суворе лице корабельника появилося між ними, вони згуртувалися й охоче пішли ловити Пелясґійця. Лови на людий були їх звичайним ділом, а сим разом не треба було й побоюватися, що нападений буде боронити своєї свободи. Він навіть не надіявся нападу, тож хотяй би навіть і найшов при собі ножаку або дрючок, не змігби пошкодити товпі напасників.
Азійські дівчата почули, про що йде річ, бо добре знали фенікійську мову. І вмить поняли, що увязнення їх пана се для них горе, хто знає чи не більше самої неволі. Намість веселого, привітного чи байдужного Ксанта, ставби їх володарем жорстокий, загонистий, нахабний Азіят, а з його рук, наче товарина, пішли би вони на поталу кипрійським чи кретійськім селюхам. Селюхи до року–двох виссуть із невільнийь всю красу, понаду, молодість, а там і викинуть з кімнат до челядної між вонючих рабів, носити воду та землю до винниць. Тому знаючи се, кинулися дівчата остерегти Ксанта перед небезпекою. Та на жаль їх наміри збагнув проворний купець-корабельник і приказав задержати їх на чердаці. Двох моряків з нагаями стануло на сторожі біля гуртка наляканих красавиць. Рівночасно товпа з яких двацять Фенікійців підходила нишком до задних східців.
