80
— Silentium![1] — гукнув Зборовський. — Мостї панове, успокійте ся! Що се за „тумульт“?[2] „Експлїкуй“,[3] вашмость.
Тут звернув ся до Пєньонжка, який почувши прикази, вихилив ся зі сусїдної хати. Він підійшов до Зборовського, випняв черево вперед, гордо засунув шлик на зад голови і промовив:
— Мостї пане стражнику! Ти, який зійшов на нашому „фірмаментї“,[4] як видиме „signum potestatis“[5] нашого наймилостівійше нам пануючого круля єґомостї, прийшов єси у наші „diciones“,[6] наче „angelus dei“[7] у Содому і Гомору, і до тебе „апелює“[8] „опримована“[9] невинність і вічно на ново розпинана на хрестї ойчизна, що стогне і просить „авґзілїїв“[10] перед усякими лотриками, інфамісами та банїтами. Вени, бач, на свого зацного стану дистинкцію та „pristinam“ забуваючи „virtutem“,[11] процедером нечестивим забавні,[12] viros[13] сїй ойчизнї зовсїм відданих, против усїх правил святої справедливости, переслїдують, непокоять та молєстують,[14] manu armata[15] громлячи їх „ad internecionem“.[16] Ось і тепер шляхтич пан Ян Бялоскурський, якого многі та безецні „facinora“[17] усьому світу „nota ac memorahilia“[18] суть, сього оттут Жида, Абрамка Єлєня, везучого гроші на нові „зацьонґи“[19] для сяніцького староства, „ґди“[20] з бандою подібних йому сабатів, Сербів, козаків, Татар та иншого гультайства обігнав і напав, „saucium, laesum et concussum“[21] мало що на віки здоровля не позбавив, а згадані гроші забрав, украв і зрабував, за що від вашої милости, ясно вельможний стражнику коронний, „poenam peto“[22] в імя святої справедливости! Висше згаданий імцї пан Бялоскурський засуджений свойого часу на інфамію й банїцію, клейноти князя Московитян украв, а тепер „cum hostibus patriae“[23] Бетлєном Ґабором та угорськими пани спільність маючи, „perduellionis“[24] оскаржений зістав, що вашмостьове шляхта, з листів королївських, до мене писаних, лацно вирозуміти можете. В сих листах із великим моїм смутком над ущербком,[25] нанесеним усьому золотому станови шляхоцькому, через „latrocinium“[26] пана Бялоскурського, reperitur[27] і пріказ, оного[28] пана Бялоскурського безпроволочно зловити, in fundo сяніцького замку осадити, а перевівши належно „ actum controversiae“ „на горлї“[29] скарати, чого й я в імя святої
- ↑ мовчати!
- ↑ гамір.
- ↑ розкажи, про що йде річ.
- ↑ небосклонї.
- ↑ знак власти.
- ↑ области.
- ↑ божий ангел.
- ↑ відкликаєть ся.
- ↑ давлена.
- ↑ помочи.
- ↑ давнїйшу забуваючи чесноту.
- ↑ займаючись нечесним ремеслом.
- ↑ мужів.
- ↑ допікають.
- ↑ оружною рукою.
- ↑ до загибели.
- ↑ вчинки.
- ↑ звісні і памятні.
- ↑ найманє жовнїрів.
- ↑ коли.
- ↑ раненого, нарушеного і потовченого.
- ↑ прошу покарати.
- ↑ із ворогами вітчини.
- ↑ о зраду.
- ↑ шкодою.
- ↑ злодїйство.
- ↑ находить ся.
- ↑ саме того.
- ↑ смертю.
