Отець декан Теодозий прийшов що-лише з церкви. Передягнув ся у свій вигідний шляфрок і перейшов до їдальнї та засїв до стола, застеленого цьвітистою серветою. Сьвіжо набита люлька на столї і досить обємистий фотель знаменували постійне місце пан-отця. Небавом наднесла панї Констанція чотири філїжанки кави, одну порцію чаю, горнятко молока, крім того кубок зі сметанкою, і поуставляла все на своїм місци.
Почала сходити ся домашня сїмя і, витаючи пан-отця відповідним привітом, засїла до снїданку. Панї-матка Леонтина, її дочка Галя, старенька бабка Марія, панна Клявдія, Галина тїтка, ну і „вуянця“ Костуня — от і цїла родина.
Кава для старших, чай для панни Клявдії на зменшенє її „туші“, а молоко для Галї, бо кава — по словам панї матки — роздражнює молоді нерви.
Вуйна Костуня що-лише почала оповідати свій страшний сон півголосом, — як післанець принїс з почти. Пан-отець відомкнув почтову торбу і висипав на стіл цїлу плїку письм і часописий.
Письма урядові, кавалки з консисторії, викази і справозданя від кондекальних, часописї церковні і душпастирські відложив на бік.