— Галю, віднеси те все до мого бюрка і постав в урядовий „фах“! — сказав добродушно, запалюючи люльку.
Відтак отворив свою улюблену полїтичну часопись і став читати, почавши від вступної статї.
Дами глянули нервово на решту почти. Панї матка сортуючи взяла собі лїтературну часопись, паннї Клявдії дала „моди“, звані загально льокальним іменем „журналї“, вуйнї — через похибку — подала цїнник „Народної Торговлї“, а Галї дістав ся якийсь незапечатаний лист, писаний незнайомою рукою.
Галя отворила нетерпеливо і почала читати на голос: „Маємо честь запросити Вас із родиною на вечерок…“
По тім слові збігли ся всї дами і почали пильно студіювати.
— Мамо! поїдемо! — озвала ся перша Галя.
— Не знаю… може… будемо видїти… зрештою… як тато скажуть.
— Львівські балї не для таких підлїтків, як ти, — заговорила поважно панна Клявдія.
— Як то? Сїмнайцятий рік і ще підлїток?! — почала відгризати ся Галя, обиджена нелесним в її очах — комплїментом. Хотїла ще додати якесь їдке слово на адресу тїтки Клявдії, але завчасу вкусила ся в язик, знаючи, що вже й так надто енерґічно і трохи за голосно дала себе чути. І справдї не помилила ся.
— Тихо дїти! — озвав ся лагідно, але поважно пан-отець, — я через ваші крики читати не можу.
Пан-отець звик був усїх дома називати дїтьми.
Компанїя допивала мовчки снїданок. Вуйна“ Костуня відложила оповіданє сну на пізнїй-
