Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/167

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
МОРФІНА.
 
 

Мати лежала хора. Слабувала вже з довшо гочасу, і вихід із її тяжкої хороби був дуже проблєматичний. З трьох лїкарів — усї відступили від лїченя і досить дипльоматично здали курацію на кого иньшого. Четвертий — силою своєї широкої поваги, заявив катеґорично, що хорій нема абсолютно ратунку і тільки штучними способами можна підтримувати житє до якогось часу.

Аж пятий лїкар зробив трохи відраднїйший переворот у дотеперішнїй матнї понять про будучність хорої і роз'яснив у дечім лябіринт чорних думок, які мучили досї зажурену родину. Коли попередні лїкарі ставили кождий інакшу діяґнозу, а всї разом годили ся тільки на тім однім пунктї, що смерть мусить наступити в короткім часї — сей остатнїй лїкар заявив із імпонуючою певністю, що про ті слабости, на які вказувала діяґноза попередних лїкарів — просто сьмішно говорити. Натомість винайшов чудесним способом у хорої в нутрі наріст, описав зовсїм докладно, як той наріст виглядає і словами пітії зробив родинї яку-таку надїю. Коли до двох місяцїв —