… У того фотоґрафа ґенїяльна фантазія: дає на виставу образів такі чудові женщини… Сей овальний профіль, закінчений гострійшою борідкою; рівненький носик — правдива чічка. А те високе чоло — просто чудо. Нїяке горе не засїяло досї слїду на тій царинї щасливо пережитих думок і розкішних мрій. А ті губки рожеві — так аж просять ся цїлувати. Або та гривка… яким чудним, правильним півколесом отїнює павільон дївочої уяви. В ювилейнім[1] роцї своїх уродин засїла вона на чарівно устеленім чолї артистки в повній величі своєї принади. Ті очи голубі з довгими віями та обвідкою темних брів. Грубі, богаті коси, мовби недоладно повязані зі собою і байдужно кинені на вершок головки…
Справдї — славний концепт у того фотоґрафа. Найлїпший спосіб реклями. Видцї, оглядаючи клясичний твір людьскої природи, будуть певно гадати, що кождий, хто фотоґрафуєть ся в сїм заведеню, мусить так божесько виглядати. Боже-
- ↑ Сього року 1898 минає 50 лїт від часу, як якийсь вризієр винайшов спосіб — счісувати волосє над чолом і на фисках у так звану »гривку«.
