Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Нинї я поздоровив її так байдужно, як би якого мужчину. Вона не більше симпатична для мене, як перша лїпша жінка. Весела тай годї. От дитинний я. Непостійний. Хамелєон. Зрештою… яке минї дїло до неї. Не можу дивити ся, як вона їде на ровері. За кождою біциклїсткою я готов тепер камінєм кидати. Така горбата, аж погана. Але… я такий недобрий на себе, аж щось нїби варить ся в минї.

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

Вона від'їхала. Зрезиґнувала з балю і з моїх білинок. Один клопіт більше уступив ся минї з голови. Добре, що знаю її адресу. Нинї замовлю у нашого фотоґрафа маленьку відбитку її знимки, прилїплю на картку і пішлю. Буде хоч одна — „кольорова“. А між тим я нинї при пиві написав картку і вислав їй. Мурцьо підписав ся своїм псевдонїмом.

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

Вона дуже сумлїнно і скоро відписує на мої картки. Питаєть ся, чи я знаю „einen gewissen Herrn Murtzio“ і хто то є і каже подякувати йому für die Gefälligkeit. Я прочитав картку від неї Мурцьови і його неґровате лице закрасило ся карміном по самі вуха. Хлопчиско готов здуріти зі стиду і з утїхи, що якась там дївчина допитуєть ся за нього. Радив ся мене, як вилабудати ся з тої колїзії. Я порадив йому, щоби сам написав картку і відкрив своє чесне імя. Мурцьо не відповів нїчого. Цїле пополудне нинї ходив купувати картку. Цїлий вечер думав, що написати і концептував щось на брулїонї. Потім заложив нове перо, писав щось на картцї, закривши рукою, щоб я не видїв — і потім понїс кинути до скринки. За пів дня хлопець змінив ся, мов не той сам. Нинї вечером не робить своєї математики, а ще дуже можливо, що в ночи спати не буде.

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —