фунґованя її складових частий. Попередна знеохота переродила ся з часом у байдужність і апатію. Серед такого застою мого духа, я покінчив нарештї зі своєю наукою і по феріях вибирав ся до війська.
Рекрути зі свого села, звісно, — цїкава порода людий. І найбільша оферма, як лишень віддали його до війська, набирає значіня й не-аби-якого інтересу. На кого перше нїхто уваги не звертав, той стаєть ся, після браку́, героєм дня на сей короткий час від цьвітня до жовтня. Його імя стає щораз більше популярним і симпатичним серед сїльських дївчат. Із давнїйшого тихого хлопця може стати голосним донжуаном, як лишень прирікає багато дївчатам, що буде їх сватати „по війську“ і від своїх „наречених“ вициганить слово, що будуть на нього чекати. І дївчата прощають ся з новобранцями, бувало… — дуже сердечно; та коби лиш опісля не жалувати…
З того згляду я не міг вславити ся в селї нїякими здобутками, нї геройствами.
Про своє „військо“ я часто розмовляв тільки з мамою. І Марійка знала, що я — рекрут — тілько й розголосу.
Будучи на самотї вона часто співала якихось пісень, а я до них залюбки дослухував ся. Бували хвилї, що минї подобали ся лишень дивачно перекручені нераз слова піснї, і я кепкував собі тихцем із такої самородної поезії. За те нераз якось дивно вражав мене сумний тон і настрій хлопських пісень, що то у них — як сказав там хтось — цїла баляда почувань.
Веселих чабарашок Марійка нїколи не співала, за те любувала ся, видко, у тих сумних піснях-голосїннях, розлучних, похоронних, любовних і тих характеристичних піснях лїрницьких псальмів, що слухаючи їх жалїбного напіву, мимо волї раді би й ми собі розплакати ся.
